Як в давнину українці святкували Різдво і Новий рік і які традиції колядування, щедрування і засівання перейшли до нас від предків? Розповідаємо цікаві факти про те, як відзначались Коляда, Різдво і Новий Рік століття тому і ще раніше в Україні, що таке різдвяний сніп, який ще називають дідух, і як дідух пов’язаний з потойбічним світом.
Коли колядувати у 2023 та 2024 році за новим та старим календарем?
З 1 січня 2023 Україна переходить на дати церковного календаря за новоюліанським стилем. У зв’язку з цим дати свят та інших визначних днів дещо змістилися. Наводимо нові дати для колядування та нагадуємо дати коляд для тих, хто притримується попереднього, григоріанського календаря.
Колядування 2024 за новими датами церковного календаря
- У Святвечір 24 грудня (напередодні Різдва)
- На Різдво Христове ранком 25 грудня
Коли колядують за старим стилем
- У вечірній час на Святвечір 6 січня
- Ранком Різдва 7 січня
Свято Маланки 31 січня 2023
Коляда прийшла: різдвяний сніп (дідух) і кутя на святковому столі на Святвечір
У християнському календарі різдвяні свята випадають на початок зимового сонцестояння – із 24 до 25 грудня. У давні часи це свято пов’язувалося з народженням нового сонця. Починаючи з листопада, організм людини відчуває нестачу енергії і спад сил. Наприкінці грудня люди помічали, що дні ставали довшими і пояснювали це Різдвом нового сонця, яке символізувало наближення нового хліборобського циклу.
До цього часу хлібороб повинен був обмолотити снопи із зерном, крім того першого снопа, який залишали необмолоченим ще від жнив.
У Святвечір дідух ставав головним атрибутом прийдешнього свята.
Вносив різдвяний сніп (дідух) до хати господар, іноді разом із сином, і ставив на покуті (в святому куті). На Гуцульщині та Поділлі сніп називали «дідух», на Волині – «колядою», а на Поліссі – просто «снопиком». Ще дідух називають: дідо, дідочок, сніп-рай. Часом замість снопа могли ставити на покуті букетики з колосочків.
Частину зерен із першого жнива витереблювали для приготування головної святкової страви – куті, решту залишали невитеребленими на усі свята.
Кутя, яку вважали їжею предків, була визначальною на святковому столі в усіх традиційних рільників.
Як приготувати кутю: традиційний український рецепт куті з пшениці
Інші страви могли дещо відрізнятися. Крім куті наші предки ставили капусту, горох, пироги, у вигляді добавок мак, гриби, сушені фрукти в узварі. Невеликий горщик із кутею ставили біля снопа, де він мав простояти упродовж усієї Коляди. Традиційно пісних страв було 12 – за кількістю святих апостолів.
Вшанування предків на Святвечір
Магічна основа зимових свят, так само як хліборобського циклу, була спрямована на вшанування духів предків. Їм встановлювався різдвяний сніп (дідух) на покуті, який служив їхнім тимчасовим пристанищем, так і горщик із кутею, що стояв біля снопа.
Після різдвяної вечері не прибирали зі столу й інших страв, якими мали частуватися духи померлих родичів.
Традиційне колядування на Святвечір
На Святвечір відбувались ритуальні обходи дворів із побажаннями доброго наступного врожаю та сімейного добробуту. Пісні, які виконували, називаються колядками. Колядували переважно хлопці, які в цей час не мали іншої роботи.
Колядники вважались посередниками між померлими родичами та їхніми
живими нащадками. Вони ходили від хати до хати, перебрані або в тотемних предків (вовка, козу), або в предків антропоморфних у вигляді дідів з напханими лахміттям горбами та бородою, або тих персонажів, які постійно перебувають між життям
і смертю: воїна, лікаря, цигана.
Усі ряджені, незалежно від того, чоловіка чи жінку вони зображали, були чоловічої статі. Прихід до хати жінки в дні свят, особливо ж коли вона увійде в хату першою в новому році, вважалося недобрим знаком. Тому жінки не ходили ні до кого ні в перший день Коляди, ні в наступні, аж до святкування нового року. Навіть піч у хаті на Коляду розпалював чоловік і по воду до криниці ходив лише він.
Назва «колядка» домінує у південно-західних районах України: на Гуцульщині, Бойківщині, Опіллі, Покутті. Але на більшості території України переважає назва “щедрівка” і ця різниця вносить деяку плутанину. Проте, між колядками та щедрівками існує різниця.
Різниця між колядками та щедрівками
В українській традиції розрізняють, коли слід виконувати колядки, а коли
щедрівки. Колядки присвячувати до Коляди. Колядувати ходили у Святвечір напередодні Різдва і до Нового року. Напередодні Нового року колядки змінювались на щедрівки.
Колядні пісні вшановували Різдво, святих, Коляду та предків і були призначені для того, щоб духи предків прийшли до хати та пригостилися кутею. В щедрівках же співає душа українського народу, вони містять щирі побажання злагоди, достатку, щасливого життя господарям та їх домівкам в Новому році.
Колядки для дітей і дорослих на Святвечір
Щедрівки виконувалися на Новий рік, який відзначався через тиждень після Різдва. Щедрують із вечора до півночі в переддень Святого Василя, чи, як ще кажуть на Старий Новий рік тобто 13 січня. За християнським календарем – це також день преподобної Меланії. Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарям про урочистості та справити гостини, які в народі так і називають – гостини Меланки.
Також, колядки і щедрівки відрізняються не лише тематикою, а й ритмічною будовою. Щедрівки мають розмір 4+4, а колядки – 5+5.
Щедрівки традиційні на старий Новий Рік
Традиції засівання: винос дідуху (різдвяного снопа) з хати
На третій день Різдва виносили з хати дідуха, його зерно витереблювали і зберігали до нового засіву. Вважалося, що зерно з дідуха має магічну силу, оскільки знаходилося в снопі, в якому упродовж свята оселялися духи предків.
На більшості території України ритуали, пов’язані з оранкою та сіянням, проводили на Новий рік. Часто в цей день могли вперше запрягати у ярмо бичків-однорічок і в снігу проорювати першу борозенку. Зранку цього дня по хатах ходили хлопчики – посівальники, полазники, або ж ранцювальники – які, посіваючи в хаті зерном з необмолоченого снопа, бажали достатку та здоров’я її господарям.
Посіяне зерно ретельно, до зернини, зміталося докупи і чекало до наступної сівби. Тому головний мотив традиційних українських колядок посівальників прив’язаний до весни. У них дівчина садить виноград, сіє квіти, відганяє з поля птахів, щоб не визбирали насіяного. Хлопець ходить за плужком, пасе в долині волів або здійснює інші дії, які виконувалися навесні.
Засівалки для дітей – тексти українською
Друга чи голодна Коляда
Після різдвяних свят закінчувалися запаси м’ясних страв. Цапа чи барана господарі різали як правило до Коляди і цих припасів заледве вистачало до кінця зими. Доводилося переходити на пісні страви. З рослинної їжі це були переважно горіхи, пшоно, горох, квасоля. Тому цей період аж до Водохрещі має назву голодна Коляда і закінчує традиційний цикл календарного святкування Нового року та Різдва в традиційній українській культурі. Після нього починався період очікування весни й наступного хліборобського сезону.